мідь проти латуні проти фосфористої бронзи: вибір правильного матеріалу для струмопровідних пружинних контактів

Чиста мідь вибирається, коли електропровідність є абсолютним пріоритетом.

Плюси:​ Неперевершена електро- та теплопровідність (найвища з трьох). Чудова пластичність дозволяє виконувати складне мікро-штампування. Хороша стійкість до корозії в сухому середовищі.

Мінуси:Дуже погане пружне відновлення (низька межа текучості). Він легко деформується під час повторних навантажень і з часом втрачає свою «пружину». М'якше, ніж інші сплави, що призводить до поганої зносостійкості та дорожчих матеріалів.

Найкраще для:​ Високо{0}}передавання сигналу, медична електроніка та контакти заземлення, де потік струму є критичним, а механічне відхилення мінімальним.

Латунь — це робоча конячка галузі, яка пропонує найкращий баланс між продуктивністю та економічністю.

Плюси:Хороша оброблюваність і текучість при штампуванні. Вища твердість і зносостійкість, ніж чиста мідь. Рентабельність-для великих-серій виробництва. Пристойна стійкість до корозії для внутрішнього застосування.

Мінуси:Еластична пружність посередня; він страждає від втомної відмови під постійним циклом. Електропровідність нижча, ніж у чистої міді, що робить її непридатною для -сильних струмів.

Найкраще для:​ Загальна споживча електроніка, автомобільні термінали, тримачі акумуляторів і недорогі{0}}перемикачі, де не потрібна надзвичайна довговічність.